Задумавшись над тим, що саме розмістити у цьому розділі, за яким принципом обирати гумор для сторінки було вирішено, що потрібно обрати щось рідне, наше, галицьке... Думаю не тільки нам, вже набридли "вечірні квартали" з незмінними об’єктами насмішок: бджолярем, проффесором та калачиком, "криві дзеркала" з їхніми бабками (у нас і свої є)  - не кажучи вже про "сердючку".

А нещодавно натрапили на інтернет-радіостанцію Тернополя, де українська музика різних стилів і напрямків вдало присмачується "галицькими кавалками". Бракує нам, власне українського, галицького гумору в ефірі, про що свідчить шалений успіх Тернопільського Сірого та Андрія Молочного у "Файні Юрайні".

В чому ж особливість галицького гумору? Він всілякий. Є багато мудрого, дядьківського. Він виник на перетині культур української, польської, єврейської, російської.

Одеський гумор теж побудований на зіткненні двох менталітетів, двох культур, способів мислення: Івана і Абрама. Ось звідки вибух сміху!

Гумор — то весела гра розуму. Ось один галицький «кавалок», який може це проілюструвати:

«Зустрічаються двоє знайомих. Один випрошує: «Позич десятку». — «Вибачай, не маю при собі». — «А вдома?» — «Дякую, всі здорові!».

Нижче, кілька перлів від колекціонерів галицького гумору: Романа Дідули, Юрка НОТОЦО, Романа Солила.

...

От, для яких місій народжуються справжні галичанки та галичани:

Галичанин народжується для того, щоб: у три роки пасти гуси; у шiсть - свинi, кози, велику рогату худобу i почати курити; дванадцять навчитися читати i щипати за майтелеси сусiдську Марину; у шiстнадцять - вiдбути школу досконалим пияком i будзиганом; у вiсiмнадцять побувати у вiйську комiрником при шкарпетках i комiсуватися при пропажi зi складу останнiх; двадцять - побратися з тою самою Мариною i в першу ж шлюбну нiч скочити в гречку з її неповнолiтньою сестрою; у двадцять п'ять - доробитися до трьох дiтей вiд власної жiнки i вiсiмнадцяти вiд чужих; у тридцять п'ять - заправляти краватку з мікімаусами у споднi i сякатися без хустинки на мешти; у сорок п'ять - видати дочку замiж, i на весiллi натовкти писок сватовi; у п'ятдесят п'ять - завести козу i вчити онукiв спiвати повстанських пiсень; у шiстдесят, коли коза побігає сама - доробитися до бригадира й вiдсидiти рiк за крадiж чотирьох зимніх шапок; у шiстдесят п'ять - вiдчути себе захисником Батькiвщини i, пошивши однострiй невiдомої армiї, марширувати на всi свята з фаною перед сiльрадою; у сiмдесят - стати членом церковної десятки; у сiмдесят п'ять - спочити в Бозi, клянучи москалiв i сусiда, чиї кури все життя порпали йому город...

Галичанка народжується для того, щоб: у три роки пасти курчата; у шiсть-сiм навчитися доїти корову Марiанну i длубатися пальцем у носi; у дванадцять - вишити свою першу подушку; у вiсiмнадцять - закiнчити школу iз твердим переконанням, що найбiльшим скарбом у цьому свiтi є її цнота; у двадцять - спекти свiй перший цвiбак; у двадцять один, - переживши трагiчну любов, вийти замiж за Гриця з першого батальону УПА i на другий же день пiсля весiлля вперше дiстати в писок за те, що не була незайманкою; у двадцять три – народити першу дитину, а вже потім зрозумiти, що пов'язала свою долю з чоловіком - пияком, iдiотом, злочинцем або мадяром; у двадцять чотири - народити близнюкiв i рiзко набрати вагу до одного-двох центнерiв; у тридцять п'ять - вступити до лав Союзу Українок i вперше вiдвiдати знахарку, щоб та наслала якогось дiдька на Гриця, бо п'є; у сорок - вчити доньку вишивати i народити ще одну дитину, будучи свято переконаною, що дiтей бузьки приносять; у сорок два - вставити першi золотi зуби; у п'ятдесят - переконати дочок, що всi мужчини звiрi, яких треба тримати за гратами; у шiстдесят - вишити першу хоругву до церкви; у шiстдесят п'ять - поховати чоловiка, i так за ним голосити, нiби вiн був ангел небесний; у сiмдесят - бавити внукiв i вчити їх хреститися; у сiмдесят п'ять - з'їздити нарештi до родини в Угорщину і зрозуміти, що Золтан то було ім’я, а не прізвище, а притягнувши звiдтамти старi лахи i ревматизм - тихо згаснути на самотi, усвiдомивши, що все на цьому свiтi гiмна варте, крiм здоров'я...

...

- Вуйку Стефку-у-у...
- Шо, Михасю, шо-о?
- Та я, вашу Ганю, той-во-о...
- Ну то женисі, холєрнику!
- Та ні-і...Я її той-во... трахтором переїхав!

...

Під Новий рік хлоп заходить в ювелірний магазин на Галицькому пляці у Львові, а продавець:
- Цілий тиждень в нашому нагазині 30% знижкa на всі ювелірні вироби... Купіть щось для своєї дівчини, вона буде в захопленні!
- Та в мене немає дівчини,- бормоче хлоп.
- Як? У вас немає дівчини?!
- Ні, нема. Мені дружина не дозволяє.

...

Мер міста Львова викликає керівника комунального відділу і встроює "рознос":
- Шо це Ви собі такеє позволяєте? Ввели якeсь мито для людей за російський газ, і зі мною не порадились!
-??? Та нє, пане мер. Все було узгоджене з Вами. На документі російською мовою, який нам прислали з Донецька чогось і який ми принесли вам, про те, що росіяни збільшують ціну на газ, ви самі ж і написали відповідь і резолюцію по-російськи: "Пошліна"...
- Ану-ну...дайте подивитись... Варяти! Це не "пошліна", це "пошлі на...!"

Далі буде...